Це потрібно знати
У батьків із школою стосунки нерідко бувають складні... За десять років багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, "індивідуальних консультацій", на які періодично запрошують вчителі. Але будь-хто з батьків розуміє: роз'єднаність із школою викликає непривабливі наслідки для обох сторін, не кажучи про дитину, яка, як і в давні часи, залишається яблуком розбрату двох соціальних інститутів – сім'ї та школи.
Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що наявні у школі умови вимагають кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж таки... Якщо глянути на ситуацію по-іншому, то що ж зрештою залежить від нас, батьків? Як ми будуємо наші взаємостосунки зі школою? Не є таємницею те, що школа – це величезний "полігон" для конфліктів, які часом провокуються нами, батьками. Змінити устрій шкільної системи нам не під силу, але, можливо, можна змінити щось у собі?..
Не вимагайте від школи більше, ніж вона може дати. Школа – це частина життя дитини. У першокласників – більша, у випускників – менша. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.
Учителі, як і всі інші люди, різні. Не узагальнюйте і не переносьте своє невдоволення на весь колектив школи. Напевне, серед педагогів знайдуться ті, з ким ви можете знайти спільну мову та розуміння.
При виникненні неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, пам'ятайте, будь ласка, що ви – єдина людина, здатна надати їй моральну підтримку при загальному "розборі". Ваше завдання в школі – прояснити становище, а от усі "заходи" краще застосовувати вдома після ретельного спільного обговорення із сином чи донькою.
Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не на основі особистих вражень учителів. Враження бувають інколи дуже суб'єктивними, і не варто опиратися лише на них. Намагайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини і проаналізуйте її самостійно.
Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини в класі (школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей пов'язані із соціальним контекстом, в якому вони розвиваються. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши справжньої причини саме такої поведінки дитини.
Не приймайте вчительську правоту на віру. Звичайно, не слід обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) учителів. Спробуйте в кожному явищі знайти ту краплю корисного, яка неодмінно присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.
Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори. По можливості просіть класного керівника повідомити порядок денний та тривалість зборів.
На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з учителем. Однак, краще для такої розмови вибрати спеціальний час, оскільки після загальних зборів повноцінна розмова може не відбутися, певні нюанси залишаться нез'ясованими.
Подумайте, чим саме ви можете допомогти школі чи конкретному вчителеві. Не завжди ця допомога повинна проявлятися у матеріальній підтримці. Може статися, що ви володієте якоюсь корисною для школи інформацією чи можете надати консультації, пов'язані з вашою професійною діяльністю або здатні допомогти школі у тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп'ютерними програмами тощо.
Ваша активна участь у житті школи сприятиме позитивному впливові не тільки на вашу дитину, але й на весь освітній простір, в якому вона знаходиться.
І останнє. Для того, щоб навчити дитину дотримуватися соціальних норм, батьки повинні не тільки розповідати про них людині, котра дорослішає, але й демонструвати це на практиці. Подумайте, будь ласка, якими бачить дитина ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Чи згодні ви, щоб ваші син чи донька будували свої взаємостосунки з людьми, користуючись саме вашим прикладом? Якщо так – вас можна тільки привітати. Якщо ні – ви маєте час, щоби щось змінити.
Ні - 0
Намагаюся взнати - 3
Так - 5
2. Чи вирішуєте разом із дитиною її особисті проблеми?
У дитини проблем не буває - 0
Навряд чи - 3
Думаю, що так - 5
3. Що ви можете сказати про темперамент своєї дитини?
Нічого - 0
Подібний до мого - 3
Знаю і зважаю на нього - 5
4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини (поставу і т.п.)?
Не маю часу - 0
Думаю, що так - 3
Вважаю, що це дуже важливо - 5
5. Музика, образотворче мистецтво, художня література допомагають вихованню в дитини почуття краси, гармонії?
Це марнування часу - 0
Не знаю - 3
Здається, так - 5
6. Якщо дитина вчинила негарно, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?
Цього не може бути - 0
Не знаю - 3
Можливо - 5
7. приходячи з роботи у розлюченому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?
Так - 0
Не замислююся над цим - 3
Намагаюся контролювати свої емоції і залишати за дверима домівки проблеми, які стосуються роботи - 5
8. Якби вам запропонували цікаву подорож, чи взяли б ви з собою дитину?
Люблю відпочивати на самоті - 0
Не знаю - 3
Обов’язково, якщо це було б можливо - 5
9. Якщо вчитель нарікатиме на вашу дитину, ви зразу розлютитесь?
Так - 0
Дивлячись за що - 3
Вислухаю дитину і постараюсь розібратись у суті речей - 5
10. Як ви вважаєте: дитина скоріше прислухається до вашої думки, ніж до думки когось іншого (свого товариша)?
Гадаю, що ні - 0
Безперечно - 3
Гадаю, що моя думка має для неї вагу - 5
0 – 20. Батьки мають приділяти своїм дітям якомога більше уваги.
21 – 35. Батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але повністю вирішувати їх не мають або можливостей, або знань, або часу.
36 – 50. Гарні стосунки в сім’ї дозволяють спільно розв’язувати проблемні ситуації, прекрасно розуміти один одного. Але не слід забувати про виховання самостійності і самодостатності.
Чи знаєте ви своїх дітей?
1. Як ви організовуєте процес виконання домашнього завдання своїми дітьми?
2. Чи є у вас у квартирі куток для учня?
3. Як ви контролюєте виконання домашнього завдання своїми дітьми?
4. Чи звертаються до вас діти за допомогою при виконанні домашніх завдань? У чому
виявляється ця допомога?
5. Чи є у вашій домашній бібліотеці улюблені книжки ваших дітей?
6. Які журнали, газети ви виписуєте чи купуєте для своєї дитини?
7. З якими труднощами в організації праці учнів ви зустрічаєтесь? Як їх долаєте?
8. Чи аналізуєте ви разом із дитиною причини виникнення у неї труднощів у її
навчанні? Чи допомагаєте їх долати?
9. Як використовуєте методи заохочення і покарання для стимулювання навчання
дітей?
10. Чим цікавиться ваша дитина?
11. Яким заняттям ваша дитина надає перевагу?
12. Як часто дитина ставить вам запитання?
13. На які теми любить фантазувати ваша дитина?
14. Чи можете ви навести приклад вирішення вашою дитиною якихось проблем?
15. Чи звертається до вас ваша дитина за допомогою при виконанні завдань та
вирішенні проблем?
16. Чи вважаєте Ви, що у вашої дитини є особливі здібності до певного виду діяльності?
У чому вони проявляються? Коли саме було виявлено ці здібності?
18. Який улюблений навчальний предмет вашої дитини?
19. Як ви можете допомогти своїй дитині у навчанні?
20. Хто є улюбленим вчителем вашої дитини?
21. Яку останню книгу прочитала ваша дитина?
22. В які ігри любить грати ваша дитина?
23. Де виконує домашні завдання ваша дитина?
24. З ким із учнів з класу дружить ваша дитина? Чи знаєте ви щось про сім'ю її друзів?
25. Де, коли і як проводить свій час разом із друзями ваша дитина після занять у школі?
26. Які клуби, гуртки, секції відвідує ваша дитина?
27. Які телепередачі любить ваша дитина?
Тест «Як я знаю свою дитину»
1. Чи знаєте ви здібності своєї дитини?Ні - 0
Намагаюся взнати - 3
Так - 5
2. Чи вирішуєте разом із дитиною її особисті проблеми?
У дитини проблем не буває - 0
Навряд чи - 3
Думаю, що так - 5
3. Що ви можете сказати про темперамент своєї дитини?
Нічого - 0
Подібний до мого - 3
Знаю і зважаю на нього - 5
4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини (поставу і т.п.)?
Не маю часу - 0
Думаю, що так - 3
Вважаю, що це дуже важливо - 5
5. Музика, образотворче мистецтво, художня література допомагають вихованню в дитини почуття краси, гармонії?
Це марнування часу - 0
Не знаю - 3
Здається, так - 5
6. Якщо дитина вчинила негарно, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?
Цього не може бути - 0
Не знаю - 3
Можливо - 5
7. приходячи з роботи у розлюченому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?
Так - 0
Не замислююся над цим - 3
Намагаюся контролювати свої емоції і залишати за дверима домівки проблеми, які стосуються роботи - 5
8. Якби вам запропонували цікаву подорож, чи взяли б ви з собою дитину?
Люблю відпочивати на самоті - 0
Не знаю - 3
Обов’язково, якщо це було б можливо - 5
9. Якщо вчитель нарікатиме на вашу дитину, ви зразу розлютитесь?
Так - 0
Дивлячись за що - 3
Вислухаю дитину і постараюсь розібратись у суті речей - 5
10. Як ви вважаєте: дитина скоріше прислухається до вашої думки, ніж до думки когось іншого (свого товариша)?
Гадаю, що ні - 0
Безперечно - 3
Гадаю, що моя думка має для неї вагу - 5
0 – 20. Батьки мають приділяти своїм дітям якомога більше уваги.
21 – 35. Батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але повністю вирішувати їх не мають або можливостей, або знань, або часу.
36 – 50. Гарні стосунки в сім’ї дозволяють спільно розв’язувати проблемні ситуації, прекрасно розуміти один одного. Але не слід забувати про виховання самостійності і самодостатності.
Цікаво знати
Міжнародний день дітей — одне з найстаріших міжнародних свят. Рішення про його проведення було ухвалена в 1925 році на Всесвітній конференції, присвяченій питанням добробуту дітей, у Женеві. У1949 році в Парижі відбувся конгрес жінок, а через рік і червня 1950 року було проведено перший Міжнародний день дитини.
Правила, прийняті у Міжнародний рік дитини
(Містять педагогічні настанови Песталоцці, Фребеля, а також враховують сучасний практичний досвід)
Люби свою дитину. Радій тому, що вона є, приймай її за будь-яких обставин. Не ображай, не принижуй, не підривай її впевненість у собі, не застосовуй несправедливі покарання, налагоджуй з нею довірливі взаємини, дай привід любити себе.
Охороняй свою дитину. Охороняй її від фізичних і душевних травм, навіть тоді, коли доводиться жертвувати власними інтересами і ризикувати власним життям.
Будь гарним прикладом для своєї дитини. Виховуй повагу до традиційних цінностей, живи гідно. Нехай у вашій сім'ї панують чесність, скромність та гармонія. Подружня зрада, заздрість, досягнення тієї чи іншої вигоди за допомогою безпринципних зв'язків — усе це позначиться на психічному стані вашого сина або доньки.
Грайтеся зі своєю дитиною. Приділяйте дитині стільки часу, скільки потрібно для її розвитку. Розмовляйте з нею, не відволікайтеся, коли вона про щось говорить.
Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучайте до праці.
Дозвольте дитині набути життєвого досвіду, нехай навіть болісного, проте самостійного. Дитина запам'ятовує лише ті враження, які пережила самостійно, а надмірна опіка й тепличні умови можуть зростити соціального інваліда.
Привчайте дитину бути слухняною. Коригуйте її поведінку так, щоб її вчинки не завдавали шкоди ані їй, ані іншим.
Правила, прийняті у Міжнародний рік дитини
(Містять педагогічні настанови Песталоцці, Фребеля, а також враховують сучасний практичний досвід)
Люби свою дитину. Радій тому, що вона є, приймай її за будь-яких обставин. Не ображай, не принижуй, не підривай її впевненість у собі, не застосовуй несправедливі покарання, налагоджуй з нею довірливі взаємини, дай привід любити себе.
Охороняй свою дитину. Охороняй її від фізичних і душевних травм, навіть тоді, коли доводиться жертвувати власними інтересами і ризикувати власним життям.
Будь гарним прикладом для своєї дитини. Виховуй повагу до традиційних цінностей, живи гідно. Нехай у вашій сім'ї панують чесність, скромність та гармонія. Подружня зрада, заздрість, досягнення тієї чи іншої вигоди за допомогою безпринципних зв'язків — усе це позначиться на психічному стані вашого сина або доньки.
Грайтеся зі своєю дитиною. Приділяйте дитині стільки часу, скільки потрібно для її розвитку. Розмовляйте з нею, не відволікайтеся, коли вона про щось говорить.
Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучайте до праці.
Дозвольте дитині набути життєвого досвіду, нехай навіть болісного, проте самостійного. Дитина запам'ятовує лише ті враження, які пережила самостійно, а надмірна опіка й тепличні умови можуть зростити соціального інваліда.
Привчайте дитину бути слухняною. Коригуйте її поведінку так, щоб її вчинки не завдавали шкоди ані їй, ані іншим.
2. Чи є у вас у квартирі куток для учня?
3. Як ви контролюєте виконання домашнього завдання своїми дітьми?
4. Чи звертаються до вас діти за допомогою при виконанні домашніх завдань? У чому
виявляється ця допомога?
5. Чи є у вашій домашній бібліотеці улюблені книжки ваших дітей?
6. Які журнали, газети ви виписуєте чи купуєте для своєї дитини?
7. З якими труднощами в організації праці учнів ви зустрічаєтесь? Як їх долаєте?
8. Чи аналізуєте ви разом із дитиною причини виникнення у неї труднощів у її
навчанні? Чи допомагаєте їх долати?
9. Як використовуєте методи заохочення і покарання для стимулювання навчання
дітей?
10. Чим цікавиться ваша дитина?
11. Яким заняттям ваша дитина надає перевагу?
12. Як часто дитина ставить вам запитання?
13. На які теми любить фантазувати ваша дитина?
14. Чи можете ви навести приклад вирішення вашою дитиною якихось проблем?
15. Чи звертається до вас ваша дитина за допомогою при виконанні завдань та
вирішенні проблем?
16. Чи вважаєте Ви, що у вашої дитини є особливі здібності до певного виду діяльності?
У чому вони проявляються? Коли саме було виявлено ці здібності?
18. Який улюблений навчальний предмет вашої дитини?
19. Як ви можете допомогти своїй дитині у навчанні?
20. Хто є улюбленим вчителем вашої дитини?
21. Яку останню книгу прочитала ваша дитина?
22. В які ігри любить грати ваша дитина?
23. Де виконує домашні завдання ваша дитина?
24. З ким із учнів з класу дружить ваша дитина? Чи знаєте ви щось про сім'ю її друзів?
25. Де, коли і як проводить свій час разом із друзями ваша дитина після занять у школі?
26. Які клуби, гуртки, секції відвідує ваша дитина?
27. Які телепередачі любить ваша дитина?
Педагогічні ситуації
Якось у батька на тижні трапився вільний день, він залишився вдома і ось що побачив. Повернувшись із роботи, мати посадила Колю за уроки. Поки вона обідала, хлопець старанно писав. Поївши, Поліна Іванівна зупинилася за спиною Колі. Вона терпляче, навіть лагідно виправляла хлопця. Біда була в тому, що вона попереджала і підказувала кожний рух, заважаючи Колі зосередитися на виконанні завдання. Хлопець спробував заперечити: «А нам Ірина Петрівна не так показувала...». Проте мати, наче нічого не чула, й надалі вказувала. Час виконання домашніх уроків завдань затягнувся. Коля втомився і почав писати дедалі гірше.
Матвій Євсейович спостерігав за всім, проте не насмілився втрутитися. Закінчилися заняття сваркою: Коля плакав, Поліна Іванівна кричала: «Помилуйся своїм золотом! Йому і так, і сяк, а він ще капризує. Ох, і нетямущий!..».
Малиованов А. Л. Педагогический такт в
семейном воспитании. —
М.: Просвещение, 1964. - С. 23,24.
1. Чи досягла Поліна Іванівна бажаного ефекту?
2. У чому проявилися порушення педагогічного такту з боку матері? Як можуть позначитися такі ситуації на взаєминах між дитиною та батьками?
3. Розкажіть, як ви контролюєте виконання завдань дітьми?
Група 3
- ...Можна, — зазирає до кімнати Кетіно. Вона чимось схвильована.
- Звичайно, заходь. Сідай ближче. Чому в тебе такі очі? Чому синець на обличчі?
Дівчинка опускає голову і несподівано починає плакати.
- Тато мене побив... Не люблю більше тата. Не хочу його бачити.
- У тебе такий чудовий тато, як же він міг тебе відлупцювати?
- Колись був хороший. Тепер став поганий, лається, свариться.
- Постривай. Давай-но витремо сльози.
Я дістаю з кишені хустинку. Витираю їй сльози.
- А тепер розповідай, як усе було.
- Тато прийшовши із роботи, почав кричати на маму, а я за неї заступилася, тоді він мене вдарив по щоці. Ти; каже, така ж, як і твоя мама. Я відповіла, що мама дуже хороша. Він мене вигнав із кімнати... Я злякалася, що мама лишилася з ним наодинці і почала кричати. Тоді батько побив мене...
- А якщо він вибачиться перед тобою і перед мамою, зможеш пробачити?
- Не знаю. Не люблю я його більше.
Амоношвілі Ш. Спасибі за прекрасне
батьківство! // Молодь України. —1986. —10 серп.
Запитання для обговорення
1. Які грубі помилки ви помітили в поведінці батька Кетіно?
2. До яких небажаних наслідків можуть призвести дії батька?
3. Що б ви порекомендували батькові в такій ситуації? Як ви розумієте, що таке батьківський авторитет?
Етап 3
1. Підсумкова бесіда
● Як ви будуєте взаємини зі своїми дітьми?
● Що переважає: суворий контроль і опіка, чи довіра до дітей?
● Яких позитивних результатів можна досягти у вихованні вашої дитини, якщо надати їй самостійність?
2. Чи радяться з Вами діти з особистих питань, чи спілкуються душа в душу?
3. Чи цікавляться діти Вашою роботою?
4. Чи знаєте Ви друзів Ваших дітей?
5. Чи бувають вони у Вас вдома?
6. Чи беруть участь у господарських справах Ваші діти разом з Вами?
7. Чи перевіряєте Ви, як діти виконують уроки?
8. Чи є у Вас спільні з дітьми захоплення і заняття?
9. Чи беруть діти участь у підготовці до свят?
10. Чи віддаєте Ви перевагу проведенню відпустки разом з дітьми?
Обробка результатів тесту
Стверджувальна відповідь оцінюється двома балами. Відповідь, виражена словами «іноді», «часом» – одним балом, «ніколи» – «0».
А тепер підрахуйте:
Якщо Ви набрали 20 балів, Ваші стосунки з дітьми можна вважати благополучними.
Від 10 до 20 балів – задовільними, проте недостатньо багатогранними. Подумайте, в чому саме вони мають бути доповненими, більш поглибленими.
Якщо менше 10 балів – Ваші контакти з дітьми перебувають у недостатній мірі. Варто подумати, як їх поліпшити.
Тест «Чи достатньо Ви контактні з дітьми»?
1. Як Ви вважаєте, чи є у Вашій сім’ї взаєморозуміння?2. Чи радяться з Вами діти з особистих питань, чи спілкуються душа в душу?
3. Чи цікавляться діти Вашою роботою?
4. Чи знаєте Ви друзів Ваших дітей?
5. Чи бувають вони у Вас вдома?
6. Чи беруть участь у господарських справах Ваші діти разом з Вами?
7. Чи перевіряєте Ви, як діти виконують уроки?
8. Чи є у Вас спільні з дітьми захоплення і заняття?
9. Чи беруть діти участь у підготовці до свят?
10. Чи віддаєте Ви перевагу проведенню відпустки разом з дітьми?
Обробка результатів тесту
Стверджувальна відповідь оцінюється двома балами. Відповідь, виражена словами «іноді», «часом» – одним балом, «ніколи» – «0».
А тепер підрахуйте:
Якщо Ви набрали 20 балів, Ваші стосунки з дітьми можна вважати благополучними.
Від 10 до 20 балів – задовільними, проте недостатньо багатогранними. Подумайте, в чому саме вони мають бути доповненими, більш поглибленими.
Якщо менше 10 балів – Ваші контакти з дітьми перебувають у недостатній мірі. Варто подумати, як їх поліпшити.
Немає коментарів:
Дописати коментар